Щойно з’явився онук, він став єдиним сенсом життя Олі. Вона навіть не розуміла, що непомітно втратила свого коханого.

Оля відвідувала доньку практично щодня, незважаючи на те, що вона жила на протилежному кінці міста. Тепер її думки були повністю зосереджені на онуці Вані. -Мамо, куди ти йдеш вночі, ночуй у нас удома — сказала їй дочка. Дочка з чоловіком сиділи на дивані, а Оля спала на розкладачку поруч із ліжечком онука. Ваня простягав до бабусі руки, тихенько дрімав. Вона читала йому книжку, простягала руку, малюк притискався до неї і потихеньку засинав. На той час йому було три роки. Вони навіть залишали його з нею на кілька днів, коли він був немовлям.

Доньці та зятю треба було їхати до свекрухи, щоб вирішити питання зі спадщиною. Оля відразу (ES/K) кинула погляд на список, залишений дочкою, і помчала з кухні до дитини. Візок вона тягла сходами вгору і вниз. Їй здалося, що немовля Ваня анітрохи не стурбоване відсутністю матері. Коли змучена дочка вечорами хитала його в колисці, сподіваючись хоч трохи подрімати, він вибухав тонким, а потім все гучнішим плачем. Серце Олі розривалося від співчуття до немовляти, яке сумує за мамою. А може, вона все вигадала. Адже з такою маленькою дитиною нічого не зрозумієш. З появою малюка бабуся забула про своє особисте життя.

У неї був друг-залицяльник, якого дратувало, що Оля тепер тільки й говорить про те, як її онук кричить, їсть і ходить у туалет. Якось висловив їй «Тобі вже не до мене». Оля знехотя погодилася і запропонувала йому відвідати її, але він скривджено зам’явся. І так Оля поступово, але остаточно зіпсувала свої стосунки з коханою людиною. Котрий навіть коли дзвонив їй, та з шепотом говорила, щоби не заважати онукові. А який чоловік винесе байдужість до себе. Він скоро перестав навіть дзвонити. А чи окупитися Олі її відданість?